Нирки виконують у людини три важливі функції: видільну, секреторну та метаболічну.
Видільна функція нирок полягає у видаленні з організму води, електролітів, а також багатьох продуктів обміну речовин. Ця особлива здатність нирок робить можливим збереження стабільності внутрішнього середовища, незважаючи на відмінності в харчуванні і зміни в зовнішньому середовищі людини, таких, як коливання температури, вологості, тиску і т. д. Видалення нирками води є дивно трудомістким видом діяльності, якщо врахувати, що протягом доби через ниркові кровоносні судини проходить 1730 літрів крові, в якій плазма становить 940 літрів, а також 187 літрів так званої первинної сечі. Ця рідина всмоктується в ниркових канальцях (так звана поворотна резорбція) і до тих пір, поки не залишається 1-2 літрів так званої вторинної сечі.
При виконанні цієї величезної роботи, нирки зберігають стабільність хімічного складу і об''єм рідини в організмі, оскільки вони в змозі утримати баланс між кількістю речовин, які надходять в організм і кількістю виділяються субстанцій.
Секреторна функція відіграє важливу роль у людському житті. Давно відомим ферментом, який виділяють нирки, є ренін. Цей фермент виникає тоді, коли до ниркам потрапляє надто мало крові. Він у стані відщеплять від білків крові пептидний фрагмент, що складається з 8 амінокислот, так званий ангіотензин II, який підвищує артеріальний тиск крові. Механізм дії ангіотензину полягає, з одного боку, в невеликих скороченнях ниркових клубочків, а, з іншого боку, в стимулюванні виділення деяких гормонів, особливо альдостерону. Цей гормон пригнічує виділення іонів натрію з організму, що служить стимулом для подальшого виробництва реніну.
Наслідком цього може бути надмірне підвищення тиску, якщо не наступить переривання зв''язку «ренін-анангіотензін» за рахунок включення компенсаторних механізмів.
У цих механізмах беруть участь простагландини - природні сполуки, які походять з ненасичених жирних кислот, в основному з арахідонової кислоти. Внутрішня частина нирки виробляє простагландин Е2 і невелика кількість простагландину A2, які потрапляють у верхню частину нирки, що скасовує стиск кровоносних судин, що досягають клубочків, викликаний ангіотензин II. В результаті зникає недостатність крові у верхній частині нирок, що є сигналом до припинення виробництва реніну. Таким чином, ми можемо сказати, що PGE2 і PGA2, незважаючи на те, що їх синтез стимулює ангіотензин II (або норадреналін), є речовинами, які викликають протилежні до ангіотензину ефекти.
