Отже, після публікації першої частини статті про хвороби дихальної системи, продовжуємо цей вступний матеріал.
Сухий кашель, або іншими словами «непродуктивний» кашель, називається таким, оскільки він не викликає відхаркування мокротиння. Такий кашель особливо наполегливий і виснажливий, він вимагає заспокоєння за допомогою протикашльових засобів. Зате при так званому «продуктивному» кашлі, який призводить до відхаркування, заспокоєння кашлю не рекомендується – в такому випадку доцільно використовувати відхаркувальні препарати, які стимулюють бронхіальні виділення і, таким чином, полегшують відхаркування.
Мокрота може мати слизовий, слизово-гнійний або гнійний характер, а також може містити домішки крові. Хворі відхаркують бронхіальні виділення в різних кількостях і в різну пору дня, але зазвичай найбільше вранці, після вставання з ліжка. Це пов''язано з очищенням бронхів від виділень, які накопичилися під час сну, коли вразливість кашльового центру значно зменшується. Фактором, що допомагає відкашлюванню, є зміна позиції тіла, що тягне за собою зміщення виділень в дихальних шляхах і викликає роздратування нервових закінчень, які там знаходяться.
Особливо ефективною є позиція, яка полегшує стікання виділень з малих до великих бронхів. Цей факт використовується за допомогою застосування спеціального дренажу для хворих бронхітом і наривами (абсцесами) легень і у котрих велика кількість гнійних виділень не може бути повністю відхаркана у звичайний спосіб.
З клінічної точки зору важливо оцінити характер і кількість виділюваного мокротиння. Вимірювання кількості мокротиння здійснюється двома способами: мокрота збирається за одну добу або ж вимірюється кількість мокротиння, яку хворий відхаркав протягом години по пробудженню. Зменшення кількості харкотиння та зміна його гнійного характеру на слизово-гнійний, а потім і на слизовий, є ознаками поліпшення стану хворого.
Препарати рослинного походження і відхаркувальні засоби відіграють важливу роль в лікуванні хвороб дихальної системи. Незважаючи на запровадження в медичну практику різних синтетичних сполук, зазначені рослинні препарати не втратили свого значення і широко використовуються.
Найбільш часто рекомендованим протикашльовим лікарством являється кодеїн - один з алкалоїдів опіуму. Кодеїн не чинить такої сильної психотропної дії, як, наприклад, морфін. Він тільки в малій мірі знижує чутливість дихального центру. Кодеїн протипоказаний хворим з тяжкою дихальною недостатністю. Хоч його депресивна дія на дихальний центр не є сильною, в умовах зменшення збудливості останнього через накопичений в організмі вуглець, кодеїн може небезпечно погіршити його функціонування.
Кодеїн рекомендується у формі таблеток, що містять 0,02 г. лікарства, в кількості 3-6 разів щоденно по 1 таблетці, а в краплях - 2% водний розчин, по 20 крапель 3-4 рази щодня або згідно з наступним рецептом:
Rp.
Codeini phosphorici 0,25
Aq. Amygdal. amar. dilut. 10,0 M. D.S. 3 рази в день по 20 крапель.
Тим не менше розчини кодеїну нестійкі і піддаються розкладанню протягом 24 годин. Кодеїн входить також до складу складних комплексних ліків, які мають антибактеріальну дію на дихальні шляхи, а також входить в якості основного засобу до складу деяких рослинних препаратів з відхаркувальною дією, наприклад в азарин або сосновий сироп. Ці препарати повинні застосовуватися хворими з катаром дихальних шляхів сухим, виснажливим кашлем або з кашлем, при якому мокрота відхаркується в невеликих кількостях.
Призначення їх хворим з гнійними запаленням бронхів, бронхітом і запаленням легень не рекомендується, оскільки в таких випадках потрібно прагнути до очищення бронхіального дерева від гнійних виділень через полегшення їх відхаркування. Кодеїн входить також до складу препаратів, які окрім пом''якшення кашлю мають відхаркувальну дію і збільшують виділення слизу.
